Моя нервозність і домашні уроки.

28




— Добрий день, мої гарненькі дітки! – це моя матуся прийшла допомогти робити з дітками уроки, поки я бігаю від податкової звітів до пенсійного по своїй роботі. – Ну що, діточки. Будемо робити уроки?

Даша Мосунова

Автор фого: Булка(АленикБ)

— Будемо, бабуся! – хором погоджуються другокласники.

І діточки тягнуть підручники з зошитами на кухню сідають колом і пишуть, пишуть, пишуть… Бабуся попиває чайок, заїдаючи тортиком, і солодко воркує.

— Відкриваємо сторінку п’ятнадцять. Параграф вісім…

Я тікаю на дві годинки, які в підсумку розтягуються на чотири. Ну, не винна я, що пенсійно-податкова прогулянка перетворюється в магазинно-господарську!

Мама після мого тригодинного відсутності вже сигналить смс-ками, мовляв, де ти? Коли будеш? Скільки ще чекати? Коли це скінчиться? Хтось забере мене звідси? Ти не моя дочка! І я більше не прийду до вас! Даю тебе хвилину! Доню, прошу! Забери мене! Сил моїх немає!

Я розумію, що ситуація загострюється. Тому трубку не беру, на дзвінки не відповідаю, а тільки молитовно пишу

— Все буде добре. Я скоро, мамо. Люблю тебе.

Заходжу додому, по дорозі зустрічаю чоловіка. На мою взволнованному обличчю видно, що вдома щось недобре.

Дзвонимо у двері…

Ображена, змилена, пітна мама відкриває мені двері. Дивитися в мою сторону не хоче, зриває куртку з гачка, і просить слізно:

— Андрюшенька, синку, відвези мене додому. Шкільна програма – це диверсія в шкільну програму американців. Це вони масони і сіоністи, і все трансконтинентальні компанії навмисно хочуть розвалити свідомість дитини! Все це не просто так робиться! Щоб зрозуміти саму задачу, мені довелося подзвонити другу математику, професору. І тільки після його коментарів зрозуміти, про що мова…

Мама труситься від переживань. І машина чоловіка забирає її до себе додому.

Моя нервозность и домашние уроки

Автор фото: cheese

Домашня робота моїх школярів мене теж вимотує. І не тому, що її писали диверсійні партизани. А тому, що увага і засвоюваність моїх трійнят абсолютно різна. Саня реактивний. Йому треба швидко написати і бігти, бігти, бігти, навіть якщо купа помилок в зошиті. Маша розуміє повільно, але зате старанна. Пише гарно, виводить повільно, аккуратистка. Зате Сергійко поки не наплачеться, писати нічого не буде. І психує він довго. І зошити рве. І треба бути залізним і нелюдським, щоб не піддатися на його домашнеуроковый кошмар.

На старті все, здавалося б, безневинний, всі слухають завдання, у всіх відкриті зошити. Але після першого завдання починається морок. Саша дописує п’ятий приклад, Маша скандалить, що вона не зрозуміла завдання, а Сережка … Сережка валяється під столом, тому що він ненавидить математику! Починаєш заспокоювати Сережку, Маша в цей час пробує списати у Саші. Саша починає її бити. Поки разнимаешь Сашу з Машею, в цей час Сережка бере зошит у Саші і починає списувати. Соплі і сльози покривають зошит Саші. Разнятый Саша, побачивши, що стало з зошитом, починає впадати в істерику. Падає на підлогу і плаче. Тут же поруч плаче Маша, тому що за вікном вже грають в скакалки її подружки Ліза й Маша. І цей хор підтримує Сергійко, тому що він взагалі не зрозумів нічого, і здається, йому ніхто не дасть списати. У конвульсіях і істериках вже б’юся і я, так як час 8 годин вечора, а я ще не приготувала вечерю і ось-ось прийде чоловік. Уроки перетворювалися в суцільну кромішнє жах. І бувало, на цьому грунті ми встигали посваритися рази три з чоловіком. На тему:

— Ну, хоч ти поясни Сергійкові п’ятий параграф.

— Я втомився, у мене фільм.

— Ах, так! Значить, ти втомився!

— А ти балду все одно штовхаєш.

І нерідко уроки затягувалися до першої або до двох. Поки всім не поясниш. Поки не перепишеш на чистовик з Сергієм , а потім на новий чистовик, а потім на чистовик-чистовик…

В результаті вранці прокидаєшся. Так і гори воно все синім полум’ям, не підемо в школу!

І така домашня робота за півроку вимотала мене до нестями. Мене, і маму, і чоловіка, і кота Васю, якому придушили хвоста раз п’ятнадцять в процесі «розборок». Така картина увігнала мене в страшну депресію і нервоз. Я чекала канікул як рятівної краплі засихає квітка. А як тільки канікули проходили, знову нервоз.

— Може, репетитора візьмемо? І одразу трьох, щоб враз! Я навіть в центр підбору персоналу їздив. Мені 28 тисяч в місяць нарахували.

— 28!!! Це ми перейдемо на хліб і воду. Не вже. Треба щось придумати.

Моя нервозность и домашние уроки

Автор фото: mamagoroshka

І ось я зважилася. З боку подивилася на цей процес. Ось діти приходять зі школи, годину мультиків, потім гуртки, потім уроки, мої переживання на рахунок вечері, татів телевізор, руйнує полотно підготовки до школи, Сашині крики на рахунок «добраніч…», телефонні дзвінки, психи, що вже пізно і треба лягати спати, татусеві психи, коли «ви для мене звільніть маму!»… Одне тягне інше.

Отже! Я вирішила, як тільки діти приходять з уроків, беру їх «гаряченькими». Поки знання не зникли з голови, відразу сідаємо за уроки.

— А мультики , мам?

— Так, відставити розмови. – Я сувора і неподкупна. – Слухати мою команду! Робимо уроки, потім всі справи. Хто не встигає, той злітає з дистанції.

Я вмикаю волю. Чітко пояснюю завдання, чітко пояснюю рішення на одній, вигаданою з голови, як приклад, другу з підручника діти вирішують самі. Все строго, жорстко. І ви знаєте, якщо раніше уроки ми могли розтягнути на 7 годин, то зараз робимо все за годину або годину з половиною. Такий темп створила я. Якщо раніше, я відправляла дитини зі словами – Йди і сам подумай, як вирішувати… Він, звичайно, йшов, але і відразу забував про те, що повинен подумати – іграшки, мультики скоростиглого Саші – все це враз його відволікало від завдання.

То зараз я навмисно наталкиваю його на рішення підказкою. Головне – моє здоров’я, здоров’я мого чоловіка. І здорова інтимне життя.

Найдивовижніше, що через місяць діти примудрилися легко увійти в такий жорсткий ритм, мало того, вони на уроках стали робити домашню роботу. Правда, вчителька їх стала сварити за це.

І головне, у нас звільнилося час на вечірні прогулянки, на велосипед, ми навіть записалися ще один гурток. Життя стало налагоджуватися, і нервозність моя зійшла на немає. А бабуся стала доброю і милою, як у казці.

Даша Мосунова

Посилання по темі:
Авторська колонка мами трійнят
Форум «Наші діти»
Форум «Батьківські збори»