Бути справжнім петербуржцем? Немає нічого простіше!.

213




Не потрібно народжуватися на брегах Неви. Петербург впускає в гранітне черево будь-якого з однаковим байдужістю, мітить фарбою білих ночей, і, не шкодуючи, відпускає на всі чотири сторони. Йому немає справи до прийшлих синів і дочок. Втім, як і до рідних. Тільки виїхавши, можна стати справжнім петербуржцем.

І там, за межами крижаного міста, відчути себе тим, ким ти ніколи і не був. Адже петербуржцами стають, знаходячи флер загадковості і ваблячою таємниці, тільки в очах інших людей. Ці місцеві люди так ради себе обдуреними, що робити нічого не доведеться. Вони все вигадують самі. І нагородять такими якостями, яким ви ніколи не мали. Наприклад: культурність, ввічливість, гідність. Варто скроїти задумливо-сумний вираз на обличчі, такий собі зліпок «великої історії міста з провінційної долею», як всі вважатимуть вас справжнім петербуржцем.

Недарма Хлестаков з’явився з Петербурга. Нічого не змінилося! Кожен петербуржець в чужому місті – неодмінно Хлестаков. Скромну важливість напускає, мовляв: ми-те, про-го-го, на дружній нозі, не тільки з прем’єром, але і бери куди вище, брат! У нас, брат, знаєш, як все влаштовано? Ось, приміром, у вас міністр оборони, а у нас – меблевим завідував складом. Відчуваєш, яка значущість? Тут будь-провінціал, особливо московський, оробеет. І розгледить за петербуржцем настільки впливові тіні, що і сам себе налякає.

Петербуржець – самий спритний обман в головах чесних провінціалів. Немає за ним нічого, крім фантома. Чисте божевілля на грунті міських легенд. І ось вже распоследній клерк, що їсть на обід шаверму в ларьку на Лиговке, а живе в спальному Купчино, в чужому містечку розгорне плечі, бровки будиночок зробить, значок «Зеніту» начепить, і відчуває себе пташеням «гнізда Петрова». Хоча нічим іншим, крім чужий наївності, похвалитися не зможе.

Відверто кажучи, клеймо петербуржця – чисте дурисвітство. Не вірте йому. Петербург не робить дурня розумніший, а негідника чесним. Як ні крути.

Быть настоящим петербуржцем? Нет ничего проще!

Антон Чиж, автор серії романів про молодого петербурзькому сищика Родионе Ванзарове (видавництво Ексмо).

Посилання по темі:

Санкт-Петербург очима Олександра Петросяна

попередня статтяНа школу часу немає: розклад сина Євгена Плющенка стало надбанням громадськості.
наступна статтяСвій бізнес для жінок