Вікторії подобалося бути слабкою поруч з сильним альбертом. “жінки не створені для правління, якби ми були чесні самі з собою, то відмовилися б від чоловічих занять… З кожним днем я все більше переконуюся, що жінки не повинні брати на себе правління королівством», — писала монархиня в особистому щоденнику.
До останнього подиху
Історики досі сперечаються, чи дійсно шлюб вікторії і альберта була настільки щасливим: ні зрад, ні великих сварок. На думку біографа джейн рідлі, сімейне життя було не таким вже безхмарним. Мовляв, у королеви був дуже складний характер: вона насилу стримувала гнів і часто влаштовувала істерики. Деякі сучасники навіть вважали, що монархиня успадкувала розлад психіки від свого діда георга iii.
У конфліктних ситуаціях вона замикалася в своїх покоях і нікого не пускала — бідному альберту доводилося просовувати записки під двері.
В 1860-х принц-консорт почав скаржитися на здоров’я: у нього часто виникали болі в шлунку. Чоловік англійської королеви не звертав уваги на фізичний дискомфорт – були проблеми важливіші. Старший син пари берті закрутив роман з дівчиною легкої поведінки неллі кліфден. Альберту було соромно за поведінку спадкоємця, з яким у вікторії і так не складалися стосунки.переживання не кращим чином позначилися на самопочутті принца-консорта. До кінця 1961-го його стан погіршився: хворів вже не тільки шлунок, але спина і ноги. 14 грудня того ж року альберта не стало. За офіційною версією, чоловіка вікторії погубив черевний тиф. Однак сьогодні поширені версії про те, що він страждав хворобою крона або онкологічним захворюванням.
